Історія українського живопису
Усе почалося з ікон. Від давньоруських часів і до XVII століття головними художніми творами, окрім фресок, мозаїки й книжкової мініатюри, були ікони. Лише згодом з’явились парсуни – світські портрети, виконані іконописною технікою, які полюбляли замовляти заможні родини козацької старшини.
У XVII–XVIII ст. в Україні діяло декілька мистецьких шкіл: при Києво-Печерській лаврі, Києво-Могилянській академії, Харківському колегіумі. Та згодом українські живописці стали заручниками політичних обставин, а Україна в котрий раз – «культурним донором» Російської імперії. Найвідоміші "російські" ніби-то художники – Дмитро Левицький родом з Києва, Володимир Боровиковський – з Миргорода. Це вони підняли портретне мистецтво Російської імперії до рівня найкращих західноєвропейських зразків. А за ними прийшли Олекса Венеціанов з Ніжина, Архип Куїнджі з-під Маріуполя, Ілля Рєпін (Рипін) з-під Чугуєва.
Золоті імена української живописної школи кінця ХІХ – початку ХХ століть: Микола Пимоненко і Сергій Васильківський, Іван Труш і Олекса Новаківський. Закохані в Україну, наче в прекрасну дівчину, вони не втомлювалися щиро й емоційно писати її красу – пейзажі, народні звичаї, історичні події, портети селян і видатних осіб. Найкращим українським портретистом можна вважати Олександра Мурашка – учня Іллі Рєпіна (Рипіна).
Унікальний період в історії українського живопису – з 1910 до 1929 року – час розквіту українського авангарду, що визначив напрямок розвитку всього світового мистецтва. Супрематизм, футуризм, конструктивізм – потужні мистецькі явища, які й досі вливають на світову візуальну культуру, – виникли завдяки українським митцям. Тому Україну можна сміло називати батьківщиною авангарду.
Казимир Малевич – один з найвідоміших художників світу, знакова постать в історії мистецтва, філософ і теоретик мистецтва, що сформулював принцип безпредметного живопису. Його геній живився українською традицією – ще дитиною, опинившись в українському селі, Казимир пережив справжній естетичний шок – захоплювався яскравим селянським вбранням, допомагав селянам розписувати хати, а згодом повністю змінив розвиток світового мистецтва, розвернувши його обличчям до «безодні буття», яку підгледів в українському традиційному мистецтві.
До зіркової команди геніїв українського авангарду належить і художник, який першим у світі створив абстрактну роботу, – Василь Кандинський. А ще Анатоль Петрицький, Олександр Богомазов, «амазонка авангарду» Олександра Екстер. Михайло Бойчук започаткував новий напрям монументального мистецтва ХХ століття – неовізантизм, поклавши в його основу органічне поєднання традицій давньоруського іконопису з конструктивними особливостями візантійського живопису.
Період розквіту українського авангарду закінчився трагічно – розстрілами, засланнями, заборонами творити за межами соцреалізму. Але навіть за таких обставин українці продовжували живописати геніальні картини, завдяки чому ми отримали в спадок твори Тетяни Яблонської, Алли Горської, Віктора Зарецького.
Поряд з академічним малярством розвивається унікальний жанр «народної картини». У цій «народній» галереї – фантастичні звірі Марії Примаченко і квітуча розкіш української природи з-під пензля Катерини Білокур.